Музика лине у вальсі, нас, мов на крилах, несе. Ніжні, тонкі твої пальці гріють надію пісень. Серце здіймається в вирі, хвилею б′є у твоє і не відходить у вірі, що таїна настає. Очі поринули в очі. Тане усе навкруги. Зустріч коханням клекоче, нам дивом див дорогим. Мрія теплом обіймає. Віє, чарує вітрець. «Пристрасть обох упіймає», – з неба шепоче Творець. Як же зловили щасливо сонячне сяйво світів, золота зоряна злива, повінь, що Він освятив! |