Свічки похмурі, як всі речі. У смутку – й наш останній вечір. Чи візьмеш злий час на таран? В гучний приморський ресторан ввірвався вітер сльозотечі. Ти чарувала душу й очі, підкорюючи дні та ночі. В них вдвох занурювались ми. Щонайсолодше обійми! О ласки темряви дівочі! А свічка й та стікає, плаче, сумує вогником неначе... Оспівую твою красу й принаду, їх у рай несу. Як все гаряче, нетерпляче! А жвава пристрасть не чекає. Знаходить щастя, хто шукає. Шукав твоє, – сердець дуель, – під лівою з чудових скель. Кохання неба досягає! Життя – факір і змін режимів. А таємницю збережімо і згадки милі, дорогі і на майбутні всі роки як незабутнє ворожіння! | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
