Виктор Палыч Сум і туга - жаль, і нікому руку потиснуть В ту хвилину, коли душа металась на всі боки Бажання!..Нездійсненні всі у думках виснуть А роки минають-всі кращії роки! Любить...Але кого? На деякий час - неможливо, Вічно кохати - марна справа, А в себе поглянеш- хвилей минуле все змило, І радість,і муки - то все лиш забава... Ах, пристрасть?- та рано чи пізно солодкий недуг Пощезне , лиш розум прозріє; А життя, лиш придивись уважно навкруг- Сонце взимку, що світить , та не гріє. Виктор Палыч Йду по вулиці незнайомій, Сипле пір*я і вороній грай. Звуки домри і дальнії громи, І раптом на мене летить трамвай. Я заскочив чомусь на підніжку, Я від себе цього не чекав. І як по сталі кресалом -вогнЯну доріжку Він ніби зловісной ракетою став. Мчав буревієм, бурей крилатою, Заблукавши у вирі часУ. Очима зустрівся з вагоновожатою, І мовчки благаю ,- Зійду! Та пізно! Бо ми обігнули стіну, НаскрІзь пробивши пальмовий гай. І над Невою, Нілом і Сеною ракетою рину, А за третім мОстом і світу край! І промелькнувши в віконній рамі, Запитливо мружачі очі. Злиденний жебрак, здається той самий, Що вмер в Бейруті минулої ночі. Де я?Як темно та страшно,тривожно! Натятой струною аорта звенить. Бачиш вокзал, де мислю, що можна, Плацкарту до Індії Духа купить. Вивіска...літери кров*ю налиті, Волають без звуку, що тут- Не капуста , і не вареники ситі, Мертві голови продають. В червоній сорочці, з лицем мов вим*я, Кат сокирою голову відтяв і мені. Проміж інших голів, стила кров - жабуриння, В ослізлому кошику на самОму дні. А в провулку паркан штакетний, Дім в три вікна, та ще сірий газон. Загальмуй, мій кондуктор шляхетний, Благаю , спини вагон! Оксано, згадав тебе з твоїм співом, І як мені, нареченому , килим ткАла. Та де ж ти зі співом і тілом? Не вірю, що з цього вже світу пішла. Як же стогнала в маленькій світлиці. А я з напудреною косою. Пішов представлятись Імператриці, замість лишитись з тобою. І зрозумів я . що наша воля З - поміж небесних зІрок пронизливий жар люди як тіні пластались долі, Зоологічні чудовиська дощОвих хмар. Вітерець знойомий відчув на обличчі, Зразу за мОстом, щось в бронзі зелене. Вершник.правиця в стальній рукавичці, І два копита летять ледь не в мене. Непохитной твердинею православ*я, Звився Ісаакій у мертвій злобІ. Відстою молебен "За здрав*я" Оксані, та "За упокой" собі. І ось навіки сердечна туга, І важко дихать , і більше не жить.. Мила , Оксано, ніколи не думав, Що любляче серце настільки болить. Мне нравится217 авг в 7:46 | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
