Вот осень наступила. Так холодно вокруг, И золотом покрылись зелёный лес и луг . Деревья пожелтевшие сердитый ветер гнёт, Листва с них облетает и песенку поёт: " Весёлые танцоры мы и дружим с высотой, Листы, листочки, листики, карминный, золотой. Мы стаями срываемся с берёз и тополей, Взлетаем, дружно кружимся и падаем к земле, Но, ветерком влекомые, вновь мчимся к вышине. Как любо в этой осени и радостно нам с ней!" Той песнею заслушались листочки на дубках, На вишнях и яблоньках, что шепчутся в садах. Судачат и волнуются:"Ой, как же скучно тут. Ах, как давно нам хочется избавиться от пут. Уже ль никто от веток нас не хочет оторвать, Не вынесет, не вывезет, не пустит танцевать?" "Да вы ж ещё зелёные",- дул ветерок, скользя- В такой одежде к танцам вас и допустить нельзя. Когда в карминном золоте наденете наряд, Свободные и лёгкие взлетите все подряд". Листва взлетает вихрями и канет в немоту... Лишь будет вместе с песенкой сильнее ветер дуть. Оригинал ОСIНЬ Настала осінь. Холодом повіяло навкруг. Все більш береться золотом зелений ліс та луг. Від вітру коливаються пожовклі дерева, А листя з них зривається i пісеньку співа: — Веселі танцюристи ми, кружляєм в висоті,— Листки, листочки, листики, червоні й золоті! Зриваємось ми зграями з топольок та беріз, Злітаємо, кружляємо i падаємо вниз. Та вітром знов піднесені мчимо з височини. Нам радісно! Нам весело! Нам любо восени! І піснею приваблені, листочки на дубках, На вишеньках, на яблуньках шепочуться в садках. Хвилюються, шепочуться: — Ой, як же нудно тут! І нам давно вже хочеться звільнитися від пут. Невже ніхто із прив"язі не схоче нас зірвать? Не винесе, не вивезе, не пустить танцювать?! — Та ви ж іще в зеленому, - їм каже вітерець,— А в одязі буденному не можна йти в танець. Як вдягнете убрання те, червоне й золоте,— Легкі та вільні станете i теж полетите! Злітає листя зливою i падає німе... Вітрець пісні наспівує, i сам все дужче дме! | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
