Лев Гелімсон (геліосон, геліумсон – син сонця)

Літературно-художній псевдонім Лео Гімельзон (Leo Himmelsohn; Himmelsohn – син неба німецькою мовою)

 

1

 

Він:

Ромео, сонця син! Джульєтто, ти небесна!

Дитинство, подивись на пристрасті батьків!

Спадково восени жадайте рідні весни!

Кохання у людей – парафія богів.

 

Вона:

Пірнайте в глибину, злітаючи у хмари!

Нарощуйте дари – нестримні почуття!

Їм розмах дав Шекспір. І чари їх не марні.

Із ними мчуся я в казковості буття.

 

Він:

У малюків у грі – дружини, чоловіки,

що назви ці внесе як звички у життя, –

сімейності маяк і розуміння віхи.

Зростають ролі ці в дитячі почуття.

 

Вона:

О пристрасті вогонь! Дозрієш, – він тріщить.

Кохання є закон, взірець, що так блищить!

 

2

 

Він:

Кохання є закон, взірець, що так блищить!

Художньо виростай поезією в прозі

і дух боготвори, щоб добрий слід лишить!

Дитинству снів і мрій даруйте свіжість, роси!

 

Вона:

Душевність, усміхнись магнітам таємниць,

роби частішим пульс, бо радість – лікування;

нарощуй почуттям всю хвилювання міць!

Освіти наш маяк, спрямовуй виховання!

 

Він:

Щасливі очі, ви – мої путівники!

Так небу сяйв зірок високому повірте!

На крилах голосів літайте ви, думки,

прозорістю півслів пронизуйте повітря!

 

Вона:

Багаття почуттів – захоплення небесні.

Серця – вогонь, вулкан: завжди для лави весни.

 

3

 

Він:

Серця – вогонь, вулкан: завжди для лави весни.

Таємно відчувай і отроцтва свій знак!

Вривайтеся, вітри, в життя, якщо чудесні!

Світ зваблювань моїх, збувайся, мрія, в снах!

 

Вона:

Примірюйте собі близькі книжкові долі,

чаклунством побажань хвилюйте чарів шар,

малюйте почуттів картини ви доволі

палітрою надій на дорогий вам дар!

 

Він:

Уявлення нехай розпалюється часом!

Захоче і воно до відпочинку йти:

обвалення пожеж вщент виключене щастям.

Душевність, надсилай Творцеві вдячність ти!

 

Вона:

Духовний альпінізм висоти справ звершить.

О пристрасть – сила мов! Піднімемо на щит!

 

4

 

Він:

О пристрасть – сила мов! Піднімемо на щит!

Вживайся в чудеса, о світлий світ юнацтва!

Солодкий ти порив, тобі знайомий зліт;

так волю розвивай і духом не згинайся!

 

Вона:

О юнаки, ніяк не обійтись без вас,

цінителі краси і тонкощів жіночих!

Так обирайте нас життям! Знайомства вальс!

А ми відповімо блаженством дні і ночі.

 

Він:

Дівчата милі, в вас – буття, життя, нектар,

і губи-пелюстки, і сльози щастя – роси,

троянд наочний спів, шарм рідних чарів, дар

поезії души над горизонтом прози!

 

Вона:

Кохання, вік щодня розпочинайся знову!

Замінюй, почуття, і осінь ти весною!

 

5

 

Він:

Замінюй, почуття, і осінь ти весною –

відродженням кохань, природи всіх новин,

що раді зацвісти і потрясти основи!

Всім серцем ти, душа, гармонію лови!

 

Вона:

О, казкою життя будь, пристрасть, молодою

і незабутньою на запах і на смак,

зеленою в дебют, а в зрілість золотою,

якою до глибин я захоплюся в снах!

 

Він:

Здоров'я камертон – дар співів мелодійних.

До бачення крізь час, здоровий глузд, прийди

чудових грою сил веселих молодіжних!

О настрій, радість ти і щастя породи!

 

Вона:

А любляче тепло – духовний моноліт.

О літня спека, ти топи зимовий лід!

 

6

 

Він:

О літня спека, ти топи зимовий лід

і почуттям, якщо стосунки він морозить,

і пристрасті вогонь розпалюй в нас як слід,

спроможність розвивай за щастя поборотись!

 

Вона:

Мистецтвом надихнись, о спілкування міць,

собою бережи взаєморозуміння,

освоюй чуйність всіх глибинних таємниць,

корисне рідним все висловлюй неодмінно!

 

Він:

Ти чарівним думкам, о диво, ворожи

взаємність, заповіт взаємодій, невинність!

Підтримуваний друг тобою дорожить.

Премудрості повір надією, наївність!

 

Вона:

Розумна міра, дай ти вірність нам і слову!

І свіжості цвісти завзято новизною!

 

7

 

Він:

І свіжості цвісти завзято новизною!

А рідну ти сім'ю як долю створюй сам,

де є врожай дітей на милій ниві знову;

їх вихованням ти гори, друг чудесам!

 

Вона:

Ідилія сім'ї, приваблюй всіх красою!

Улюблений магніт – домашній наш камін –

самотності з'єднав – на подорож росою –

на диво маяком; вогонь в очах дав він!

 

Він:

Генеалогія, будь заповітним током!

Клітиночку свою прийми, суспільство, в дар!

Наділимо її нарощуваним толком,

щоб рушити вперед, де мрією нектар!

 

Вона:

О, зіркою, життя, злети в здоровий вид,

щоб роздобути нам – на радість – щастя світ!

 

8

 

Він:

Щоб роздобути нам – на радість – щастя світ,

із серцем ти, душа, літаєш небесами

і втілюєш в життя їх славний заповіт!

Священнодійство, ми про німби написали!

 

Вона:

До чарів треба нам нащадків долучить,

бо ними ми свого життя подовжим повість.

Мета це Божества: створило нас і вчить.

Долаємо свою окрему тимчасовість.

 

Він:

Всіх естафет часів судилась вічність нам.

Збагатимо її вагомо внеском гідним!

Добра й любові шлях – дарунок мріям, снам.

Мажорний заклик – лад – хай буде непохитним!

 

Вона:

Надія, віра, ви майбутнє бережіть нам!

О ранок, осявай ти вечір ворожінням!

 

9

 

Він:

О ранок, осявай ти вечір ворожінням,

премудрістю чаруй, їй зрілість пригорни,

світи для мрій твори спорудженням рушійним!

О настрій, позитив цілющий притягни!

 

Вона:

О середовище бажань розвити пристрасть,

гармонія єднань і досвіду, і сил!

Мажор переживань, за благо справ берись ти,

щоб зліт всього життя мінори потіснив!

 

Він:

Близьких і рідних душ залучення нам вдасться –

прихильників своїх духовності багатств.

Лад успіхів і вдач із нами привітався.

На крилах піднесе заслужено Пегас.

 

Вона:

На усмішки удач надії не втрачай, –

чарівно окриляй, чаклунством зустрічай!

 

10

 

Він:

Чарівно окриляй, чаклунством зустрічай

буття і прибуття чудових друзів милих,

даруй їм новизну, тепло души вручай,

пізнання й почуття, щоб тільки не втомили!

 

Вона:

Захоплення моє, любов мою плекай,

надію надихай, і віру ти виковуй,

і розвивай мій смак, ясним будь, не блукай;

і особистість ти і гру думок виховуй!

 

Він:

І друзів ти знаходь в особах книг, творінь!

Їх жвавість потоншить і відчуття, як спринтом.

Душею, серцем в світ художніх слів поринь!

Очищення, прийди дарунком неба спритним!

 

Вона:

Ти сила, о краса; так щиро удружи нам;

мелодіями мов малюй і муз кружінням!

 

11

 

Він:

Мелодіями мов малюй і муз кружінням,

щоб єдністю всіх дій сімейність повести;

найкращі обирай ти рішення, режими;

про успіхи усіх корисно сповісти!

 

Вона:

В подружжі будьте ви взаємністю потрібні:

співачка-музикант, наприклад, і поет!

Тоді творити вам пісні довічно, рідні:

досягнень, перемог щастить букет, пакет!

 

Він:

Кохання, пристрасть, ти окрилення отримай,

яке надав дует для спільності вершин,

що вище звички є й терпіння, нерозривний:

взаємність, удружи, сімейність бережи!

 

Вона:

Єднання, щастя ти твори, приймай, вручай,

всміхаючись усім так бажаним речам!

 

12

 

Він:

Всміхаючись усім так бажаним речам,

мелодія, дзвени здоров'я камертоном

і в мови славний дар окрилення втручай:

сопрано, альт, і бас, і тенор з баритоном!

 

Вона:

О хвилі коливань і тіла, і души,

ви настрої прийміть кохання чарівного!

Пожежі почуттів ти в серці не туши,

а ними і живи для блага керівного!

 

Він:

О музикальний клич небесних милих сфер

із золотом зірок далеких, колосальних!

Захоплення, вживись в Творінь Всевишніх верх,

в чаклунство чарів всіх, що мовлять голосами!

 

Вона:

О Всесвіту краса і сила привороту!

Божественною є природи нагорода.

 

13

 

Він:

Божественною є природи нагорода:

генеалогії як долею дала

характер естафет, творінь, одвічність роду –

і нескінченності наявність довела.

 

Вона:

Ми – ланцюга ланки. За нами – наші діти

і діти тих дітей онуками для нас.

Життя продовжать нас. Куди прозріння діти?

Обмеження нема. Безмірна далина.

 

Він:

А наші нас батьки, бо рідні, народили.

Нарощувати всім ланцюг – ряд поколінь.

Обов'язок був наш, і ми нагородили

своїх дітей життям. З нащадками ти плинь!

 

Вона:

Продовжити себе, о небо, дай нагоду:

сини і дочки нам спадково й для народу!

 

14

 

Він:

Сини і дочки нам спадково й для народу,

народжуйтеся ви наслідувать батьків

і подолать межу, продовжить вічність роду,

нагадуючи цим можливості богів!

 

Вона:

Ти, необмеженість, що понад довгожительств,

генеалогії властива! Час – з таким.

Ціннішого нема у світі. Дорожити!

Сердечність, полюби, наспівуй щастю гімн!

 

Він:

Всевишній приховав музичної код коди,

де є дороговказ як Аріадни нить.

Як таємничі ті дзеркальності пригоди,

де головне нічим не можна пояснить!

 

Вона:

Кохання і любов, обійми, сили, весни!

Ромео, сонця син! Джульєтто, ти небесна!

 

15 (магістральний сонет, магістрал, мадригал)

 

Він:

Ромео, сонця син! Джульєтто, ти небесна!

Кохання є закон, взірець, що так блищить!

Серця – вогонь, вулкан: завжди для лави весни.

О пристрасть – сила мов! Піднімемо на щит!

 

Вона:

Замінюй, почуття, і осінь ти весною!

О літня спека, ти топи зимовий лід!

І свіжості цвісти завзято новизною,

щоб роздобути нам – на радість – щастя світ!

 

Він:

О ранок, осявай ти вечір ворожінням,

чарівно окриляй, чаклунством зустрічай,

мелодіями мов малюй і муз кружінням,

всміхаючись усім так бажаним речам!

 

Вона:

Божественною є природи нагорода:

сини і дочки нам спадково й для народу.