В того похорон, в того весіллячко... Я заплуталась пташкою в гіллячку... Чи то вити гніздечко й моститися, Чи то вити вовчицею й мститися... Там, за хмарами й тихими водами, Не життя, а забіг з перешкодами. Дехто й падає, хтось піднімається, В когось світиться, в когось смеркається. В того крила літати втомилися, Й шкутильгає бідака на милицях. Серце рветься старою ганчіркою, А було колись сяяло зіркою... Підгоріло лише чи геть спалено? В світі білому чорні прогалини. Ми по білому, наче по килиму Будем рухатися, серце зцілимо, Крила зв'язані, - ми розв'яжемо. Про що змовчали, те розкажемо. Що не зроблено, - надолужимо, Ще поборемось, ще послужимо. А як боляче, - то і пониємо. Право маємо. І уміємо. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
