Передмова до другої частини Чернiвцi У барвистiм сонячнiм вiнцi, У бузку i яблуневих квiтах Лагiднi травневi Чернiвцi... Вас шукаю у газетних звiтах... Мiсто, подароване менi Долею на всi лiта натхненнi... Тi святковi радiснi вогнi, Голоси сердечнi i пicеннi… Чернiвцями вздовж i поперек Крокував, щоб краще пам’ятати... Втомлений вертався на порiг, Де мене стрiчали батько й мати.... Незабутнi, щедрi на любов Чернiвцi – моi дитячi мрiї… Як ранiше, так i нинi, знов -- Спiльнi сподiвання i подiї... I Нагiрна, де була вона -- Надихаюча, щаслива школа, Де дивилась вчителька з вiкна На мене, що йшов у клас спроквола... I коли мене наприкiнцi Запитають про моє бажання: -- Дайте завiтати в Чернiвцi, Де моє дитинство i кохання... * * * Новi склада поет рядки Про мене – з вечора до ранку. Зiрки, лелеки, пелюстки... Немов сорочку-вишиванку – У хрестик – за рядком рядок, Червоне з чорним – як у пiснi – Моїх життєвих перемог Й поразок наслiдки непрiснi. Продовжую йому в листах Оповiдать, як доля склалась, Щоб у поэмi прочитать... Вiршована – мов уквiтчалась. Вiн пригадає щось своє – Для хлопця-школяра важливе – I до поеми додає... А серце в нього надвразливе. Свiт луснув. Трiщина пройшла Крiзь серце. Спiвчувай поэту. Сувора доля повела У мандри... Втiм, весь сенс сюжету – Моє вiдобразить життя, Поэтове – для контрапункту – Зiзначити перепуття – I запустити катапульту – Нехай летять, летять рядки – Я щось важливе пригадаю В листi поету залюбки... Неупереджений, вiтаю, Читаче. Дякую за те, Що зацiкавився моєю Простою долею... Просте Життя, тремтливе, як лiлею Ще трохи далi пронесу... Даровану Всевишнiм душу Постом й молитвою спасу... Продовжувати повiсть мушу... | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
