Сіндерела, сіндерела, дивна дівка – попелюшка. Йдешь гойдаючи ходою синє пір’я капелюшку. Ти мабуть торік вхопила того птаха за крильцята... Ганок. Рано. У карети позачинені дверцята – І червона позолота сяє якось гарбузово. А тобі дарунок прикрий - капелюшкова обнова... І на вухах стиглі вишні (ні, не штучні – повні крові). Бал залишив тільки спогад, і тебе напоготові... І твоє, в кумедний розпач розмальованеє личко – Сіндерела, ідіотка, ялинкова, новорічна... Кришталева, напівбоса. Карнавальна, карна, мила... Синій птах у біле небо розплескав жадані крила. Все скінчилось як не треба...Зимно...Ніч...Томбе ля неже... А на вушках мерзлі вишні... Інфлюенца, нерви, нежить... І запалення мигдалин. І мигдалю смак пекучий Та отрутний... Далі буде... Хімія гірких сполучень Крові із вишневим соком. В сон – каблучка. В серце – голка. Що ж до того, що красуня, що спортсменка, комсомолка... Самозванка. В ранку ліній метрополітену кроки Відлунають в переходах. Попіл......... Навпіл........ Одинока................................... | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
