Знову знялися у небо лелеки,

Тужать за літом, таким вже далеким,

Кличуть- курличуть, пробачення просять,

Що наздогнала мене моя осінь

 

Приспів

Бабине літо-

Забуті слова,

Крутиться знов від надій голова.

Бабине літо,

Тривожне безсоння,

Що сивиною лягае на скроні.

 

Світ невагомий, неначе оммана,

Як павутиння, що в небі розтане,

Як оте листя, що вітер розносить...

Осінь моя, незахмарена осінь.

 

Приспів

Бабине літо-

Забуті слова,

Крутиться знов від надій голова,

Бабине літо,

Тривожне безсоння,

Що сивиною лягае на скроні.

 

Роки летять. Хто їх буде лічити?

Наче лелеки , розтануло літо.

Може воно мені тільки здалося...

Ми залишились удвох: я і осінь

 

Приспів

Бабине літо-

Забуті слова.

Крутиться знов від надій голова.

Бабине літо,

Тривожне безссоння,

Що сивиною лягае на скроні.

 

 

Русский вариант

Бабье Лето (Романс)

Ключ журавлинный, взлетевший до срока,

Плачет о лете далеком- далеком...

Кличет- курлычет, прощения просит,

Что догоняет меня моя осень

 

Припев

Ах, бабье лето,

Иные слова,

Снова мечтами полна голова,

Снова , как в юности,

Ночью не спится.

Хоть седина на висках серебрится.

 

Мир невесом, как мираж, как виденье,

Как паутинка, что в небе осеннем,

Словно те листья, что ветер уносит.

Ты уже рядом со мной , моя осень.

 

Припев.

Ах , бабье лето,

Иные слова,

Снова мечтами полна голова.

Снова , как в юности,

Ночью не спится,

Хоть седина на висках серебрится.

 

Годы промчались. Кто их сосчитает?

Было ли лето . А кто его занет?

Меж облаков промелькнувшая просинь-

Нас только двое теперь: я и осень

 

Припев

Ах, бабье лето,

Иные слова...

Снова мечтами полна голова.

Снова , как в юности,

Ночью не спится,

Хоть седина на висках серебрится.

 

Романс написан в сооавторстве с композитором, Заслуженнвм Деятелем искусств Украины Николаем Мельником