Приглашаем авторов принять участие в поэтическом Турнире Хит-19. Баннер Турнира см. в левой колонке. Ознакомьтесь с «Приглашением на Турнир...». Ждём всех желающих!
Поэтический турнир «Хит сезона» имени Татьяны Куниловой
Приглашение/Информация/Внеконкурсные работы
Произведения турнира
Поле Феникса
Положение о турнире











Главная    Новости и объявления    Круглый стол    Лента рецензий    Ленты форумов    Обзоры и итоги конкурсов    Диалоги, дискуссии, обсуждения    Презентации книг    Cправочник писателей    Наши писатели: информация к размышлению    Избранные произведения    Литобъединения и союзы писателей    Литературные салоны, гостинные, студии, кафе    Kонкурсы и премии    Проекты критики    Новости Литературной сети    Журналы    Издательские проекты    Издать книгу   
Наши новые авторы
Лил Алтер
Ночное
Буфет. Истории
за нашим столом
История Ильи Майзельса, изложенная им в рассказе "Забыть про женщин"
Лучшие рассказчики
в нашем Буфете
Инна Бакушева
Мираж ли, Ангел? Я не знаю...
Мирмович Евгений
ВОСКРЕШЕНИЕ ЛАЗАРЕВА
Юлия Клейман
Женское счастье
Английский Клуб
Положение о Клубе
Зал Прозы
Зал Поэзии
Английская дуэль
Вход для авторов
Логин:
Пароль:
Запомнить меня
Забыли пароль?
Сделать стартовой
Добавить в избранное
Наши авторы
Знакомьтесь: нашего полку прибыло!
Первые шаги на портале
Правила портала
Размышления
о литературном труде
Новости и объявления
Блиц-конкурсы
Тема недели
Диалоги, дискуссии, обсуждения
С днем рождения!
Клуб мудрецов
Наши Бенефисы
Книга предложений
Писатели России
Центральный ФО
Москва и область
Рязанская область
Липецкая область
Тамбовская область
Белгородская область
Курская область
Ивановская область
Ярославская область
Калужская область
Воронежская область
Костромская область
Тверская область
Оровская область
Смоленская область
Тульская область
Северо-Западный ФО
Санкт-Петербург и Ленинградская область
Мурманская область
Архангельская область
Калининградская область
Республика Карелия
Вологодская область
Псковская область
Новгородская область
Приволжский ФО
Cаратовская область
Cамарская область
Республика Мордовия
Республика Татарстан
Республика Удмуртия
Нижегородская область
Ульяновская область
Республика Башкирия
Пермский Край
Оренбурская область
Южный ФО
Ростовская область
Краснодарский край
Волгоградская область
Республика Адыгея
Астраханская область
Город Севастополь
Республика Крым
Донецкая народная республика
Луганская народная республика
Северо-Кавказский ФО
Северная Осетия Алания
Республика Дагестан
Ставропольский край
Уральский ФО
Cвердловская область
Тюменская область
Челябинская область
Курганская область
Сибирский ФО
Республика Алтай
Алтайcкий край
Республика Хакассия
Красноярский край
Омская область
Кемеровская область
Иркутская область
Новосибирская область
Томская область
Дальневосточный ФО
Магаданская область
Приморский край
Cахалинская область
Писатели Зарубежья
Писатели Украины
Писатели Белоруссии
Писатели Азербайджана
Писатели Казахстана
Писатели Узбекистана
Писатели Германии
Писатели Франции
Писатели Болгарии
Писатели Испании
Писатели Литвы
Писатели Латвии
Писатели Эстонии
Писатели Финляндии
Писатели Израиля
Писатели США
Писатели Канады
Положение о баллах как условных расчетных единицах
Реклама

логотип оплаты
Визуальные новеллы
.
Произведение
Жанр: Проза для детейАвтор: Ручинский Олег
Объем: 15511 [ символов ]
Лис Борис. Тайна лесных пожаров. Украинский перевод
ПРИГОДИ ДЕТЕКТИВА ЛИСА БОРИСА І ЙОГО ПОМІЧНИКА ПАПУГИ ГАЛАКТІОНА
 
Таємниця лісових пожеж
«Яка кумедна квітка, що вміє розмовляти!»
Ігуана
 
Розділ 1. Галактіону нагадують старе прислів’я
 
Теплим літнім ранком детективи відпочивали на березі Лісового Озера.
- Галактіоне, а ти чому не купаєшся? – запитав Лис. – В озері така тепла лагідна водичка!
- Папуги не купаються. Ні в озерах, ні в морях, ні в океанах. Сучасні папуги купаються виключно в ультрафіолетовому промінні.
- Як можна загорати на березі такого чудового озера і не викупатися в ньому?
- А я зранку вже встиг прийняти ультрафіолетову ванну. Між іншим, загорати теж треба вміти, а то ненароком і згоріти можна. От я, наприклад, завжди вимащую пір’ячко кремом від засмаги… Ой! Ой! Горю! Горю!!!
Лис здивовано глянув на друга:
- Либонь, сьогодні погано намастився.
- Борисе! Я насправді горю!
Раптом Лис Борис побачив, що від Папуги справді починає йти дим.
- Тримайся, Галактіоне! Я тебе зараз потушу! – Лис схопив Папугу і, забігши до озера, поклав його у воду, злегка підштовхнувши.
- Ай-ай-ай! Тону! Тону!
- Та що ж ти сьогодні то палаєш, то тонеш! – Лис Борис виловив Папугу і виніс його на берег.
- Ну сьогодні й видався деньок! – обтрушуючись, зітхнув Папуга.
- Саме час для тебе урочистий марш виконати! – посміхнувся стривожений Лис.
- Та навіщо для мене марш виконувати?! – обурився Галактіон.
Лис почухав за вухом:
- А щоб було, як у давньому прислів’ї: «Пройшов Папуга вогонь, воду й мідні труби».
- Жартуєте, шефе. А в мене, між іншим, одна пір’їнка трохи не згоріла.
- Нічого, виросте нова. Скажи краще, як ти примудрився спалахнути?
- А я звідки знаю?! Сидів собі…тобто, лежав…
- Дивина… - Лис Борис нагнувся і щось підібрав із землі.
- Ще б не дивина: підпалювати папуг!
- Диви-но, Галактику: обгорілий сірник, - продемонстрував знахідку Лис.
- Шефе, Ви хочете сказати, що мене дійсно хтось підпалив?
Лис озирнувся:
- Цілком може бути… цілком може бути… ось твої сліди, ось - мої… а це що за дивний слід? Тягнеться за дерево…
- Давай знайдемо його, підпалювача! Ми ж детективи!
- Дивний випадок. Певен, ця справа варта уваги.
- Ура! Нова справа! – вигукнув Папуга.
- Почекай-но «ура» горлати, дивись: у лісі щось палає! – Лис став дуже серйозним.
- Так це ж у тому місці, де знаходиться наша хатинка!
- За мною, пташе! Може трапитися халепа! – вигукнув Лис і з усіх сил рвіонув убік хатинки. Галактіон, ледь встигаючи, летів за шефом.
 
Розділ 2. Сірники – не дитячі іграшки
 
На підступах до хатинки Лис Борис полегшено зітхнув: пошкодження були незначними. Обгорів лише невеличкий шматочок стіни. Поряд стояли два ведмеді із лісової Служби Порятунку. Вони поливали із пожежного шланга осмалену стіну.
- Добридень, Ведмеді, кивнув Лис.
- Добридень, Детективи, - хором відповіли Ведмеді.
- Це ваша хатинка? – запитав Старший Рятівник.
- Більш ніж переконаний у цьому, - відповів Лис.
- А що, власне кажучи, сталося? – Галактіон врешті наздогнав шефа.
- Стіна горить, ось гасимо, - відповів Молодший Рятівник і повернув краник шланга, - уже загасили.
- Добре, що ми були поряд, - поправив каску Старший Рятівник.
Галактіон захихотів:
- Саме час для нашої хатинки урочистий марш виконати.
- Навіщо ж їй марш виконувати? – здивувався Молодший.
- А щоб було як у давньому прислів’ї: «пройшла хатинка вогонь, воду та мідні труби».
- Ви що, експериментуєте над хатинкою? – не зрозумів жарту Молодший.
- Вибачайте, Ведмеді, - втрутився Лис Борис, - мій друг жартує. У нас пів стіни обгоріло, а він жартує. Папуга в нас гуморист.
- Папуга –гуморист, - пояснив Старший Рятівник Молодшому.
- Я не гуморист! Я, може, теж постраждав, не менше, ніж наша хатинка!
Лис замислився:
- Дивно, чому ж вона зайнялася? Може, ми залишили ввімкнені електроприлади? Галактіоне, ти вранці все вимикав, коли йшов з дому?
- Я ж детектив, а не забудько!
Лис наблизився до обгорілої стіни:
- Дивіться: обвуглений сірник!
- Сірники – не дитячі іграшки, - повчально зазначив Молодший Рятівник.
- А хто тут дитина! – обурився Галактіон. – Якщо хочете знати, мені вже третій рік пішов!
- Ти тут ні до чого, - заспокоїв помічника Лис Борис, - це одна із прописних протипожежних істин.
- Шановні ведмеді, мені здається, що у нашому лісі з’явився підпалювач! – звернувся Лис до рятівників.
- У нас навіть доказ є, - поважно додав Папуга, - от, моя обгоріла пір’їнка.
Молодший рятівник без поспіху підійшов до Папуги і почав його оглядати:
- Ви – підпалювач? – ошелешено уточнив Ведмедь.
- Та не я ж підпалювач! – обурився Галактіон. – Підпалювач у нас у лісі з’явився, і ми поки що не знаємо, хто він!
- Галактіоне, заспокойся, - посміхнувся Лис. – Рятівник зараз розгляне доказ. Можливо, хтось дійсно навмисне влаштовує ці пожежі. Ми візьмемось за цю справу!
- А якщо знадобиться допомога, телефонуйте нам. Телефон служби порятунку «01». Запам’ятали? – стривожено перепитали Ведмеді.
- Звичайно-звичайно, запам’ятали, - відгукнувся відомий детектив, знову вивчаючи сліди злочину.
- Ведмеді швиденько зібрали переносне протипожежне устаткування і строєм направилися до лісу.
- Те ж мені, задача – запам’ятати телефон «01», - насмішкувато зазначив Галактіон, - та я десятиизначні номери з першого погляду запам’ятовую!
- Не хорохорся. Глянь-но краще сюди, такі ж дивні сліди,як біля озера!
- Ми підемо за слідом?!
- Саме час. Уперед, помічнику!
І детективи направилися за слідами.
 
Розділ 3. Чому Кабанці лазять по деревам
 
Лис Борис біг стежкою, намагаючись не збитися із дивного сліду. Поряд летів Галактіон, намагаючись вигадати тему для розмови:
- Борисе, а як тобі вдається ніколи не губити сліди?
- У кожної тварини свої таланти.
- Хочеш, розповім, які таланти у птахів?
- Галактіоне! Не заважай!
- Ну, Ви й скажете, шефе! Я ж помічник, а не заважалка!
Раптом Лис зупинився.
- Глянь-но, ще один сірник, неушкоджений… Дивний якийсь, зелений у жовту цятку… На нашій Лісовій фабриці такі не виготовляють.
- Так давай її запалимо! – Папуга сів на землю та потер крила. – Дуже я полюбляю усілякі феєрверки!
- Тобі ж Ведмеді сказали, що сірники – не дитячі іграшки!
- Борисе, і ти туди ж! Я ж дорослий птах!
- Дивись, дорослий пташе, - Лис махнув лапою у бік, - он, за деревами, вогонь.
- Це він, підпалювач! – вигукнув Галактіон.
- Так, але сліди чомусь ведуть у інший бік, - почухав за вухом Лис.
- Шефе, уперед! Туди! Не втрачаймо часу! Зараз ми його спіймаємо!
- Що ж, може бути, хоча… Добре, біжимо до вогню!
- Гей, підпалювачу! Ані руш! – командирським тоном вигукнув Папуга, що летів за Лисом, - ми тебе зараз спіймаємо!
- Та чого ж ти так волаєш, пташе! – не обертаючись, мовив Лис.
- Ми його таким чином зловимо!
- Ми його таким чином сполошимо!
- Шефе, ми його не сполошимо, ми його злякаємо! Налякаємо і спіймаємо. Усім-усім-усім! В оточенні! Підпалювачу біля вогнища, ні з місця! Ми тебе оточуємо! Ні! Ми тебе вже оточили!
- Та що ж ти сьогодні за балаболка така…
 
Незабаром поглядам детективів відкрилася цікава картинка: у дуба стояла велика бочка, біля бочки палало багаття, а на дубі, всупереч усім законам зоології, ліз Дикий Кабанець.
- Ось і він – підпалювач! – зрадів Галактіон. – Оце-то так, куди видряпався! Шефе, я певен, що я Дика Свиня мені й підпалила пір’їнку!
- По-перше, це не Свиня, а Дикий Кабанець, - зупинившись за декілька кроків від стовбура дуба, відповів Лис Борис, - по-друге, його провина ще не доказана.
- Ніколи не думав, що Дикі Кабанці вміють лазити по деревам, - сказав Галактіон, опустившись поряд із Лисом.
- Звичайно, не вміють. Просто ти так голосно кричав… - і Лис Борис звернувся до Кабанця: - шановний Кабанцю, спустіться, будь-ласка, на землю.
- А ви хто? – не перестаючи дряпатися угору, злякано пророхкав Кабанець.
- Ми – відомі детективи, - запишався Галактіон, - Лис Борис і Папуга Галактіон… Теж відомий!
- А навіщо ви мене оточили? - Кабанець знехотя уповільнив хід.
- Це ми не Вас оточили, - заспокоїв його Лис.
- Борисе, а кого ж ми тоді оточили? - не зрозумів Папуга.
- Помовч, Галактіоне, інакше він ніколи з дерева не злізе.
- Це ми себе оточили! – під тримав шефа помічник.
- Забава у нас така – себе оточувати!
Веприк трохи подумав і почав злазити з дерева.
- Скажіть, будь-ласка, це Ви розпалили багаття? – спитав Лис Борис у Дикого Кабанця, що весь задихався.
- Я, - відповів Кабанець.
- Дозвольте дізнатися, навіщо?
- А як же інакше? Ми, Дикі Кабани, – тварини цивілізовані, сиру картоплю вже давно не їмо.
- Шановний Дикий Кабане, - стрепенувся Галактіон, - А чи не Ви випадково підпалили мені пір’їнку біля Лісового озера?!
- А що нам, Диким Кабанам, робити біля озера? Ні, ми завжди печемо картоплю тут, у цього дуба. Тут ми і бочку з водою маємо, і пісок, і багор. Усе, чому нас учили ведмеді.
- Осічка, - махнув лапою Лис.
- Вибачайте, шановний Дикий Кабанчику, за те, що потурбували. Галактіоне, біжимо назад до нашого сліду.
- А може, залишитеся? - добродушно запропонував Кабанець. – Уже й картопля швидко буде готова.
- Дякуємо за запрошення, - подякував відомий детектив, - але, на жаль, у нас термінова справа.
Але у Галактіона склалося інше враження:
- Борисе, а я б подзьобав печену картопельку!
- Ніколи дзьобати! Біжимо назад до слідів…
- Ось така у нас, у детективів, робота, - розвів крилами помічник, - ніколи навіть подзьобати!
- За мною, пташе!!!
 
Розділ 4. Ігуана, що змерзла
 
Ідучи за слідами, детективи вийшли на невеличку галявинку. На галявині стояв космічний корабель.
- Борисе, глянь, космічний корабель! Таких конструкцій на нашій Землі я не бачив.
Папуга обережно підійшов до корабля.
- Тут є напис на мові мешканців Галактик Гарячих Зірок.
- Переклади.
- З легкістю, шефе! До речі, мова мешканців Галактик Холодних Зірок значно важча, а мова мешканців зірок…
- Перекладай!
- Перекладаю!
Папуга був знавцем іншопланетний мов і тому впевнено переклав:
- «Я - мешканець Теплої планети. Я – турист. Я літаю Всесвітом».
- Глянь-но, Галактіоне, - Лис Борис щось підібрав із землі, - Ще один сірник.
- Сірники – не дитячі іграшки! – продекламував Галактіон і трохи подумашви, додав: - От і причепилося ж…
- Здається, я починаю дещо розуміти… - задумливо промовив Лис Борис.
Папуга почухав потилицю:
- Здається, я починаю нічого не розуміти…
Лис кілька разів постукав у люк корабля.
Ніхто не відповів.
- Мабуть, усередині корабля нікого немає, - висловив припущення відомий детектив, - хотілося б оглянути корабель…
- Поглянь, Борисе, ілюмінатор трохи причинений, давай вліземо?
- Без дозволу господаря не можна!
- А як же ми вліземо із дозволу господаря, якщо його нема?!
- Рятівник Ведмеді можуть дати такий дозвіл, - проінформував помічника шеф, - у разі надзвичайної ситуації.
- А підпалювати моє пір’ячко – це не надзвичайна ситуація?! Он, телефон на дереві! Телефонуй, Борисе!
- Добре, подзвонимо! – Лис підійшов до телефону, і швиденько перемовившись кількома словами з абонентом, попрямував назад, до інопланетного корабля.
- Зараз Рятівники будуть тут.
- А може, зганяємо поки що до Кабанця, там картопелька…
- Ніякої картоплі, Служба Порятунку прибуває негайно. Та ось же і вони!
На галявину вийшли Ведмеді.
- Шановні ведмеді, - заторохтів Галактіон, - у нас - надзвичайна ситуація! Усе почалося із того, що спалахнула моя пір’їнка…
- Галактіоне, та зачекай ти зі своєю пір’їнкою! – втрутився Лис і звернувся до Рятівників:
- Є всі підстави у лісових пожежах підозрювати господаря цього інопланетного корабля! На наш стукіт ніхто не відгукується. Справа серйозна. Треба оглянути корабель. Пожежі в лісі можуть продовжитися.
- Справа, дійсно, серйозна! – згодився Старший Рятівник. – Ми тільки-но загасили ще дві пожежі!
- Тут причинений ілюмінатор. Дозвольте мені піти на розвідку? – Галактіон прагнув здійснити щось героїчне.
- Дозволяємо, - після хвилинних роздумів згодився Старший Рятівник.
- Ура! Я – розвідник!
- Дивись-но, тільки без пустощів, розвіднику! – осмикнув Папуга Лис, - чув же, справа серйозна!
Галактіон протиснувся у причинений ілюмінатор. Запанувала тиша.
- Ну, що там, Галактику? – стривожився Лис.
- Тут так спекотно… - почулося з ілюмінатора, - а от і сірники… Багато сірників! Таких самих, як ми знайшли – зелених із жовтими цятками!
- Мої припущення, схоже, дістали підтвердження. Судячи з усього, господар корабля і є підпалювач. Галактіоне, можеш виходити, е…Тобто, вилазити…
Папуга швиденько повернувся.
- А як же нам відшукати господаря корабля? – запитав Молодший Рятівник.
- Можна йти за слідами, а можна дочекатися його тут, на місці, - із знанням справи відповів відомий детектив.
- Точно, - зрадів Галактіон, - влаштуємо засідку! Ми з Борисом сховаємося за корабель! – Галактіон забіг за корабель і визирнув із-за нього, - а Ведмеді зачаяться за найближчим дубом!
- Служба Порятунку не ховається за дубами! – образився Молодший Рятівник.
- Тихіше… - насторожився Лис, - я чую шарудіння… Здається, сюди хтось іде! Чи точніше, повзе.
- Хлопці, а давайте його оточимо! – нетерпляче прошепотів Папуга.
- Галактіоне, чого це тебе сьогодні тягне когось оточувати? Сам приповзе.
 
І тут на галявину виповзла Велика іншопланетна Ігуана.
- Що ви робите біля мого корабля? – сердито запитала вона.
- Добридень, - спокійно відповів відомий детектив, - ми – детективи. Лис Борис та Папуга Галактіон. А це – ведмеді із Лісової Служби Порятунку.
- Що ви пробите біля мого корабля?!
- Вона ще й запитує! – обурився Галактіон. – Борисе, давай-но цю ящірку за хвоста потягаємо!
- Гарно ж ти приймаєш інопланетних гостей, Галактіоне.
- Вона жмені пір’їнку обпалила!
- Шановний гостю із далекої Галактики, - звернувся до Ігуани Лис, - у нас є всі підстави підозрювати Вас у лісових підпалах!
- Ви навіщо мою пір’їнку обпалили?! – войовничо вигукнув Галактіон.
Ігуана придивилася до Папуги:
- Яка кумедна квітка, що вміє розмовляти…
- Усі чули?! Ця ящірка назвала мене рослиною! Борисе, може, разок смикнемо її за хвост?
- Галактіоне, що за доісторичні замашки!
У розмову втрутився Старший Рятівник:
- Доводжу до вашого відома: у нашому лісі заборонено влаштовувати пожежі.
- І ми хочемо знати, - підтримав його Лис, - навіщо Ви це робите? Інакше Вам доведеться відповідати за всіма правилами Міжгалактичних законів.
Велика Ігуана добре знала сурові правила Міжгалактичних законів, і відповідати за ними не хотіла. І тому вона розповіла землянам свою незвичайну історію.
 
…Справа у тому, що на рідній планеті Великої Ігуани дуже спекотно. Тому на багатьох інших планетах, у тому числі і на Землі, ігуани швидко замерзають.
Коли Великі Ігуани подорожують Усесвітом, вони беруть із собою безліч коробок із сірниками. Ці сірники особливі, вони спалахують не лише на будь-якій планеті, але й у відкритому космосі. За допомогою цих сірників Ігуани гріються. А інакше б вони просто не змогли б подорожувати Всесвітом.
А Галактіона Ігуана підпалила тому, що земні Папуги дуже схожі на сухі квіточки рідної планети Ігуан.
Звичайно ж, і детективи, і Ведмеді із Лісової Служби Порятунку із розумінням поставилися до незручностей інопланетного туриста, але сірники все ж відібрали. Натомість Ведмеді подарували Великій Ігуані теплу шубу із штучного хутра. Великій Ігуані подарунок дуже сподобався.
 
Так закінчилася ця історія про таємничого підпалювача.
А попереду відомих детективів Лиса Бориса та Папугу Галактіона чекали нові історії та нові справи.
Дата публикации: 11.11.2008 18:09
Предыдущее: Лис Борис. Школьный детектив. Украинский перевод.Следующее: Лис Борис. Происшествие на Яблочной планете. Украинский перевод.

Зарегистрируйтесь, чтобы оставить рецензию или проголосовать.
Наши новые авторы
Людмила Логинова
иногда получается думать когда гуляю
Наши новые авторы
Людмила Калягина
И приходит слово...
Литературный конкурс юмора и сатиры "Юмор в тарелке"
Положение о конкурсе
Литературный конкурс памяти Марии Гринберг
Презентации книг наших авторов
Максим Сергеевич Сафиулин.
"Лучшие строки и песни мои впереди!"
Нефрит
Ближе тебя - нет
Андрей Парошин
По следам гепарда
Предложение о написании книги рассказов о Приключениях кота Рыжика.
Наши эксперты -
судьи Литературных
конкурсов
Татьяна Ярцева
Галина Рыбина
Надежда Рассохина
Алла Райц
Людмила Рогочая
Галина Пиастро
Вячеслав Дворников
Николай Кузнецов
Виктория Соловьёва
Людмила Царюк (Семёнова)
Павел Мухин
Устав, Положения, документы для приема
Билеты МСП
Форум для членов МСП
Состав МСП
"Новый Современник"
Планета Рать
Региональные отделения МСП
"Новый Современник"
Литературные объединения МСП
"Новый Современник"
Льготы для членов МСП
"Новый Современник"
Реквизиты и способы оплаты по МСП, издательству и порталу
Организация конкурсов и рейтинги
Шапочка Мастера
Литературное объединение
«Стол юмора и сатиры»
'
Общие помышления о застольях
Первая тема застолья с бравым солдатом Швейком:как Макрон огорчил Зеленского
Комплименты для участников застолий
Cпециальные предложения
от Кабачка "12 стульев"
Литературные объединения
Литературные организации и проекты по регионам России

Шапочка Мастера


Как стать автором книги всего за 100 слов
Положение о проекте
Общий форум проекта