ПРИГОДИ ДЕТЕКТИВА ЛИСА БОРИСА І ЙОГО ПОМІЧНИКА ПАПУГИ ГАЛАКТІОНА Таємниця лісових пожеж «Яка кумедна квітка, що вміє розмовляти!» Ігуана Розділ 1. Галактіону нагадують старе прислів’я Теплим літнім ранком детективи відпочивали на березі Лісового Озера. - Галактіоне, а ти чому не купаєшся? – запитав Лис. – В озері така тепла лагідна водичка! - Папуги не купаються. Ні в озерах, ні в морях, ні в океанах. Сучасні папуги купаються виключно в ультрафіолетовому промінні. - Як можна загорати на березі такого чудового озера і не викупатися в ньому? - А я зранку вже встиг прийняти ультрафіолетову ванну. Між іншим, загорати теж треба вміти, а то ненароком і згоріти можна. От я, наприклад, завжди вимащую пір’ячко кремом від засмаги… Ой! Ой! Горю! Горю!!! Лис здивовано глянув на друга: - Либонь, сьогодні погано намастився. - Борисе! Я насправді горю! Раптом Лис Борис побачив, що від Папуги справді починає йти дим. - Тримайся, Галактіоне! Я тебе зараз потушу! – Лис схопив Папугу і, забігши до озера, поклав його у воду, злегка підштовхнувши. - Ай-ай-ай! Тону! Тону! - Та що ж ти сьогодні то палаєш, то тонеш! – Лис Борис виловив Папугу і виніс його на берег. - Ну сьогодні й видався деньок! – обтрушуючись, зітхнув Папуга. - Саме час для тебе урочистий марш виконати! – посміхнувся стривожений Лис. - Та навіщо для мене марш виконувати?! – обурився Галактіон. Лис почухав за вухом: - А щоб було, як у давньому прислів’ї: «Пройшов Папуга вогонь, воду й мідні труби». - Жартуєте, шефе. А в мене, між іншим, одна пір’їнка трохи не згоріла. - Нічого, виросте нова. Скажи краще, як ти примудрився спалахнути? - А я звідки знаю?! Сидів собі…тобто, лежав… - Дивина… - Лис Борис нагнувся і щось підібрав із землі. - Ще б не дивина: підпалювати папуг! - Диви-но, Галактику: обгорілий сірник, - продемонстрував знахідку Лис. - Шефе, Ви хочете сказати, що мене дійсно хтось підпалив? Лис озирнувся: - Цілком може бути… цілком може бути… ось твої сліди, ось - мої… а це що за дивний слід? Тягнеться за дерево… - Давай знайдемо його, підпалювача! Ми ж детективи! - Дивний випадок. Певен, ця справа варта уваги. - Ура! Нова справа! – вигукнув Папуга. - Почекай-но «ура» горлати, дивись: у лісі щось палає! – Лис став дуже серйозним. - Так це ж у тому місці, де знаходиться наша хатинка! - За мною, пташе! Може трапитися халепа! – вигукнув Лис і з усіх сил рвіонув убік хатинки. Галактіон, ледь встигаючи, летів за шефом. Розділ 2. Сірники – не дитячі іграшки На підступах до хатинки Лис Борис полегшено зітхнув: пошкодження були незначними. Обгорів лише невеличкий шматочок стіни. Поряд стояли два ведмеді із лісової Служби Порятунку. Вони поливали із пожежного шланга осмалену стіну. - Добридень, Ведмеді, кивнув Лис. - Добридень, Детективи, - хором відповіли Ведмеді. - Це ваша хатинка? – запитав Старший Рятівник. - Більш ніж переконаний у цьому, - відповів Лис. - А що, власне кажучи, сталося? – Галактіон врешті наздогнав шефа. - Стіна горить, ось гасимо, - відповів Молодший Рятівник і повернув краник шланга, - уже загасили. - Добре, що ми були поряд, - поправив каску Старший Рятівник. Галактіон захихотів: - Саме час для нашої хатинки урочистий марш виконати. - Навіщо ж їй марш виконувати? – здивувався Молодший. - А щоб було як у давньому прислів’ї: «пройшла хатинка вогонь, воду та мідні труби». - Ви що, експериментуєте над хатинкою? – не зрозумів жарту Молодший. - Вибачайте, Ведмеді, - втрутився Лис Борис, - мій друг жартує. У нас пів стіни обгоріло, а він жартує. Папуга в нас гуморист. - Папуга –гуморист, - пояснив Старший Рятівник Молодшому. - Я не гуморист! Я, може, теж постраждав, не менше, ніж наша хатинка! Лис замислився: - Дивно, чому ж вона зайнялася? Може, ми залишили ввімкнені електроприлади? Галактіоне, ти вранці все вимикав, коли йшов з дому? - Я ж детектив, а не забудько! Лис наблизився до обгорілої стіни: - Дивіться: обвуглений сірник! - Сірники – не дитячі іграшки, - повчально зазначив Молодший Рятівник. - А хто тут дитина! – обурився Галактіон. – Якщо хочете знати, мені вже третій рік пішов! - Ти тут ні до чого, - заспокоїв помічника Лис Борис, - це одна із прописних протипожежних істин. - Шановні ведмеді, мені здається, що у нашому лісі з’явився підпалювач! – звернувся Лис до рятівників. - У нас навіть доказ є, - поважно додав Папуга, - от, моя обгоріла пір’їнка. Молодший рятівник без поспіху підійшов до Папуги і почав його оглядати: - Ви – підпалювач? – ошелешено уточнив Ведмедь. - Та не я ж підпалювач! – обурився Галактіон. – Підпалювач у нас у лісі з’явився, і ми поки що не знаємо, хто він! - Галактіоне, заспокойся, - посміхнувся Лис. – Рятівник зараз розгляне доказ. Можливо, хтось дійсно навмисне влаштовує ці пожежі. Ми візьмемось за цю справу! - А якщо знадобиться допомога, телефонуйте нам. Телефон служби порятунку «01». Запам’ятали? – стривожено перепитали Ведмеді. - Звичайно-звичайно, запам’ятали, - відгукнувся відомий детектив, знову вивчаючи сліди злочину. - Ведмеді швиденько зібрали переносне протипожежне устаткування і строєм направилися до лісу. - Те ж мені, задача – запам’ятати телефон «01», - насмішкувато зазначив Галактіон, - та я десятиизначні номери з першого погляду запам’ятовую! - Не хорохорся. Глянь-но краще сюди, такі ж дивні сліди,як біля озера! - Ми підемо за слідом?! - Саме час. Уперед, помічнику! І детективи направилися за слідами. Розділ 3. Чому Кабанці лазять по деревам Лис Борис біг стежкою, намагаючись не збитися із дивного сліду. Поряд летів Галактіон, намагаючись вигадати тему для розмови: - Борисе, а як тобі вдається ніколи не губити сліди? - У кожної тварини свої таланти. - Хочеш, розповім, які таланти у птахів? - Галактіоне! Не заважай! - Ну, Ви й скажете, шефе! Я ж помічник, а не заважалка! Раптом Лис зупинився. - Глянь-но, ще один сірник, неушкоджений… Дивний якийсь, зелений у жовту цятку… На нашій Лісовій фабриці такі не виготовляють. - Так давай її запалимо! – Папуга сів на землю та потер крила. – Дуже я полюбляю усілякі феєрверки! - Тобі ж Ведмеді сказали, що сірники – не дитячі іграшки! - Борисе, і ти туди ж! Я ж дорослий птах! - Дивись, дорослий пташе, - Лис махнув лапою у бік, - он, за деревами, вогонь. - Це він, підпалювач! – вигукнув Галактіон. - Так, але сліди чомусь ведуть у інший бік, - почухав за вухом Лис. - Шефе, уперед! Туди! Не втрачаймо часу! Зараз ми його спіймаємо! - Що ж, може бути, хоча… Добре, біжимо до вогню! - Гей, підпалювачу! Ані руш! – командирським тоном вигукнув Папуга, що летів за Лисом, - ми тебе зараз спіймаємо! - Та чого ж ти так волаєш, пташе! – не обертаючись, мовив Лис. - Ми його таким чином зловимо! - Ми його таким чином сполошимо! - Шефе, ми його не сполошимо, ми його злякаємо! Налякаємо і спіймаємо. Усім-усім-усім! В оточенні! Підпалювачу біля вогнища, ні з місця! Ми тебе оточуємо! Ні! Ми тебе вже оточили! - Та що ж ти сьогодні за балаболка така… Незабаром поглядам детективів відкрилася цікава картинка: у дуба стояла велика бочка, біля бочки палало багаття, а на дубі, всупереч усім законам зоології, ліз Дикий Кабанець. - Ось і він – підпалювач! – зрадів Галактіон. – Оце-то так, куди видряпався! Шефе, я певен, що я Дика Свиня мені й підпалила пір’їнку! - По-перше, це не Свиня, а Дикий Кабанець, - зупинившись за декілька кроків від стовбура дуба, відповів Лис Борис, - по-друге, його провина ще не доказана. - Ніколи не думав, що Дикі Кабанці вміють лазити по деревам, - сказав Галактіон, опустившись поряд із Лисом. - Звичайно, не вміють. Просто ти так голосно кричав… - і Лис Борис звернувся до Кабанця: - шановний Кабанцю, спустіться, будь-ласка, на землю. - А ви хто? – не перестаючи дряпатися угору, злякано пророхкав Кабанець. - Ми – відомі детективи, - запишався Галактіон, - Лис Борис і Папуга Галактіон… Теж відомий! - А навіщо ви мене оточили? - Кабанець знехотя уповільнив хід. - Це ми не Вас оточили, - заспокоїв його Лис. - Борисе, а кого ж ми тоді оточили? - не зрозумів Папуга. - Помовч, Галактіоне, інакше він ніколи з дерева не злізе. - Це ми себе оточили! – під тримав шефа помічник. - Забава у нас така – себе оточувати! Веприк трохи подумав і почав злазити з дерева. - Скажіть, будь-ласка, це Ви розпалили багаття? – спитав Лис Борис у Дикого Кабанця, що весь задихався. - Я, - відповів Кабанець. - Дозвольте дізнатися, навіщо? - А як же інакше? Ми, Дикі Кабани, – тварини цивілізовані, сиру картоплю вже давно не їмо. - Шановний Дикий Кабане, - стрепенувся Галактіон, - А чи не Ви випадково підпалили мені пір’їнку біля Лісового озера?! - А що нам, Диким Кабанам, робити біля озера? Ні, ми завжди печемо картоплю тут, у цього дуба. Тут ми і бочку з водою маємо, і пісок, і багор. Усе, чому нас учили ведмеді. - Осічка, - махнув лапою Лис. - Вибачайте, шановний Дикий Кабанчику, за те, що потурбували. Галактіоне, біжимо назад до нашого сліду. - А може, залишитеся? - добродушно запропонував Кабанець. – Уже й картопля швидко буде готова. - Дякуємо за запрошення, - подякував відомий детектив, - але, на жаль, у нас термінова справа. Але у Галактіона склалося інше враження: - Борисе, а я б подзьобав печену картопельку! - Ніколи дзьобати! Біжимо назад до слідів… - Ось така у нас, у детективів, робота, - розвів крилами помічник, - ніколи навіть подзьобати! - За мною, пташе!!! Розділ 4. Ігуана, що змерзла Ідучи за слідами, детективи вийшли на невеличку галявинку. На галявині стояв космічний корабель. - Борисе, глянь, космічний корабель! Таких конструкцій на нашій Землі я не бачив. Папуга обережно підійшов до корабля. - Тут є напис на мові мешканців Галактик Гарячих Зірок. - Переклади. - З легкістю, шефе! До речі, мова мешканців Галактик Холодних Зірок значно важча, а мова мешканців зірок… - Перекладай! - Перекладаю! Папуга був знавцем іншопланетний мов і тому впевнено переклав: - «Я - мешканець Теплої планети. Я – турист. Я літаю Всесвітом». - Глянь-но, Галактіоне, - Лис Борис щось підібрав із землі, - Ще один сірник. - Сірники – не дитячі іграшки! – продекламував Галактіон і трохи подумашви, додав: - От і причепилося ж… - Здається, я починаю дещо розуміти… - задумливо промовив Лис Борис. Папуга почухав потилицю: - Здається, я починаю нічого не розуміти… Лис кілька разів постукав у люк корабля. Ніхто не відповів. - Мабуть, усередині корабля нікого немає, - висловив припущення відомий детектив, - хотілося б оглянути корабель… - Поглянь, Борисе, ілюмінатор трохи причинений, давай вліземо? - Без дозволу господаря не можна! - А як же ми вліземо із дозволу господаря, якщо його нема?! - Рятівник Ведмеді можуть дати такий дозвіл, - проінформував помічника шеф, - у разі надзвичайної ситуації. - А підпалювати моє пір’ячко – це не надзвичайна ситуація?! Он, телефон на дереві! Телефонуй, Борисе! - Добре, подзвонимо! – Лис підійшов до телефону, і швиденько перемовившись кількома словами з абонентом, попрямував назад, до інопланетного корабля. - Зараз Рятівники будуть тут. - А може, зганяємо поки що до Кабанця, там картопелька… - Ніякої картоплі, Служба Порятунку прибуває негайно. Та ось же і вони! На галявину вийшли Ведмеді. - Шановні ведмеді, - заторохтів Галактіон, - у нас - надзвичайна ситуація! Усе почалося із того, що спалахнула моя пір’їнка… - Галактіоне, та зачекай ти зі своєю пір’їнкою! – втрутився Лис і звернувся до Рятівників: - Є всі підстави у лісових пожежах підозрювати господаря цього інопланетного корабля! На наш стукіт ніхто не відгукується. Справа серйозна. Треба оглянути корабель. Пожежі в лісі можуть продовжитися. - Справа, дійсно, серйозна! – згодився Старший Рятівник. – Ми тільки-но загасили ще дві пожежі! - Тут причинений ілюмінатор. Дозвольте мені піти на розвідку? – Галактіон прагнув здійснити щось героїчне. - Дозволяємо, - після хвилинних роздумів згодився Старший Рятівник. - Ура! Я – розвідник! - Дивись-но, тільки без пустощів, розвіднику! – осмикнув Папуга Лис, - чув же, справа серйозна! Галактіон протиснувся у причинений ілюмінатор. Запанувала тиша. - Ну, що там, Галактику? – стривожився Лис. - Тут так спекотно… - почулося з ілюмінатора, - а от і сірники… Багато сірників! Таких самих, як ми знайшли – зелених із жовтими цятками! - Мої припущення, схоже, дістали підтвердження. Судячи з усього, господар корабля і є підпалювач. Галактіоне, можеш виходити, е…Тобто, вилазити… Папуга швиденько повернувся. - А як же нам відшукати господаря корабля? – запитав Молодший Рятівник. - Можна йти за слідами, а можна дочекатися його тут, на місці, - із знанням справи відповів відомий детектив. - Точно, - зрадів Галактіон, - влаштуємо засідку! Ми з Борисом сховаємося за корабель! – Галактіон забіг за корабель і визирнув із-за нього, - а Ведмеді зачаяться за найближчим дубом! - Служба Порятунку не ховається за дубами! – образився Молодший Рятівник. - Тихіше… - насторожився Лис, - я чую шарудіння… Здається, сюди хтось іде! Чи точніше, повзе. - Хлопці, а давайте його оточимо! – нетерпляче прошепотів Папуга. - Галактіоне, чого це тебе сьогодні тягне когось оточувати? Сам приповзе. І тут на галявину виповзла Велика іншопланетна Ігуана. - Що ви робите біля мого корабля? – сердито запитала вона. - Добридень, - спокійно відповів відомий детектив, - ми – детективи. Лис Борис та Папуга Галактіон. А це – ведмеді із Лісової Служби Порятунку. - Що ви пробите біля мого корабля?! - Вона ще й запитує! – обурився Галактіон. – Борисе, давай-но цю ящірку за хвоста потягаємо! - Гарно ж ти приймаєш інопланетних гостей, Галактіоне. - Вона жмені пір’їнку обпалила! - Шановний гостю із далекої Галактики, - звернувся до Ігуани Лис, - у нас є всі підстави підозрювати Вас у лісових підпалах! - Ви навіщо мою пір’їнку обпалили?! – войовничо вигукнув Галактіон. Ігуана придивилася до Папуги: - Яка кумедна квітка, що вміє розмовляти… - Усі чули?! Ця ящірка назвала мене рослиною! Борисе, може, разок смикнемо її за хвост? - Галактіоне, що за доісторичні замашки! У розмову втрутився Старший Рятівник: - Доводжу до вашого відома: у нашому лісі заборонено влаштовувати пожежі. - І ми хочемо знати, - підтримав його Лис, - навіщо Ви це робите? Інакше Вам доведеться відповідати за всіма правилами Міжгалактичних законів. Велика Ігуана добре знала сурові правила Міжгалактичних законів, і відповідати за ними не хотіла. І тому вона розповіла землянам свою незвичайну історію. …Справа у тому, що на рідній планеті Великої Ігуани дуже спекотно. Тому на багатьох інших планетах, у тому числі і на Землі, ігуани швидко замерзають. Коли Великі Ігуани подорожують Усесвітом, вони беруть із собою безліч коробок із сірниками. Ці сірники особливі, вони спалахують не лише на будь-якій планеті, але й у відкритому космосі. За допомогою цих сірників Ігуани гріються. А інакше б вони просто не змогли б подорожувати Всесвітом. А Галактіона Ігуана підпалила тому, що земні Папуги дуже схожі на сухі квіточки рідної планети Ігуан. Звичайно ж, і детективи, і Ведмеді із Лісової Служби Порятунку із розумінням поставилися до незручностей інопланетного туриста, але сірники все ж відібрали. Натомість Ведмеді подарували Великій Ігуані теплу шубу із штучного хутра. Великій Ігуані подарунок дуже сподобався. Так закінчилася ця історія про таємничого підпалювача. А попереду відомих детективів Лиса Бориса та Папугу Галактіона чекали нові історії та нові справи. |